Нормативна база

                                                                        

Методичні рекомендації щодо правової обізнаності учнів для практичних психологів, соціальних педагогів, учителів

       

1. Загальні положення

 Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, коли вона, маючи широкі знання, добре працюючи або навчаючись, порушує закони, права. Здатність людини розуміти права співжиття і вимоги законів є результатом спілкування з іншими людьми, участі в різних видах діяльності.

Несприятливе побутове оточення, важке матеріальне становище сімей і погіршення на цьому грунті сімейних стосунків, недоліки в організації шкільного виховання і скорочення позашкільних закладів – все це призводить до збільшення числа дітей і підлітків, поведінка яких виходить за межі моральних і правових норм. Швидко збільшується кількість підлітків, які не вчаться і не працюють. Зростає дитяча злочинність.

Рівень правової культури та знань дітей про свої права й обов’язки досить низький. Майже кожна шоста дитина взагалі не знає законів, які її захищають. Дітям бракує елементарної обізнаності у сфері своїх прав, обов’язків та відповідальності з багатьох життєвих ситуацій.

Сенс правової обізнаності учнів полягає в необхідності розвивати в них почуття гідності, своєї значимості для суспільства, усвідомлення своїх прав, обов’язків, відповідальності за свої дії; стимулювати у дітей бажання реалізувати свої права.

 Тому психолог повинен чітко розуміти мету правового виховання учнів, яка полягає в формуванні правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов’язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України; з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття; готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу; активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

Завдання, які стоять перед психологом:

- найперше завдання - озброїти учнів знаннями законів, підвищення їх юридичної обізнаності, систематичне інформування їх про актуальні питання права. Правові знання є тим підґрунтям, на якому формується правова свідомість. Вони допомагають учням співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не лише із загальновідомими моральними нормами, а й з вимогами законів, коригувати свою поведінку, змінювати її у правильному напрямі;

- друге завдання – формування в учнів правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації.

У процесі правового виховання дуже важливо виховувати в учнів вищі правові почуття, які б регулювали їх поведінку (відповідальність, справедливість та інше), інакше головним регулятором її стануть емоції (гнів, страх тощо), які спричиняють ситуативну поведінку.

- третє завдання – формування в учнів поваги до держави і права, розуміння необхідності дотримання вимог законів.

Ознайомлюючись з питаннями кримінального права, учні повинні чітко уявляти, що таке злочин, відповідальність за підготовку і замір злочину, співучасть у злочині, вік кримінальної відповідальності, кримінальне покарання, відбування покарання в місцях позбавлення волі, і усвідомити, що кожен злочин не залишається безкарним.

Розкриваючи зміст правового виховання, важливо ознайомити школярів з Конвенцією  про права дитини. Згідно з нею, дитиною вважається кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.

Обираючи методи і форми виховної роботи, важливо також урахувати, чи популярні вони серед школярів, чи зацікавлюють їх, чи викликають у них задоволення.   

 Особливу увагу з даної тематики потрібно приділяти підліткам, оскільки найбільше правопорушень скоюються саме в цьому віці.

  Недарма підлітковий вік у психолого-педагогічній літературі називається «важким», «критичним», «перехідним», а в юридичній навіть «криміногенним». Цим певною мірою підкреслюється особливість підліткового віку. Саме в цьому віці в переломні моменти дитина найчастіше скоює протиправні дії.

    Робота психолога в даному напрямі не повинна обмежуватися лише діагностуванням або ж індивідуальними бесідами. Перш за все психолог -  людина, яка повинна викликати довіру в учнів, учні не повинні боятися засудження з боку психолога. Тому для кращого розуміння свого віку і всіх особливостей, повязаних з ним, у ході роз’яснювальної бесіди психолог мусить перелічити всі ті фактори, які впливають на поведінку підлітків, а саме:

1.                Прискорення і нерівномірний розвиток організму підлітка у період статевого дозрівання; нерівномірність розвитку серцево-судинної і клітково-мязової систем; ускладнене фізичне і психологічне самопочуття підлітка; «гормональна буря», яка викликана підвищеною активністю ендокринної системи в період статевого дозрівання і проявляється у посиленні збудливості, емоційній нестійкості, неадекватних емоційних реакціях, непередбачених настроях.

2.                 Зміни в характері взаємовідносин з дорослими відображаються у підвищеній конфліктності, що у свою чергу пояснюється новоутвореннями підліткового віку: «почуття дорослості», вивільнення від впливу дорослих, яке породжує «конфлікт моралей», коли мораль підлеглої дитини поступається місцем «моралі рівноправності» підлітка; розвиток до рівня потреб самооцінки, яка починає визначати поведінку і діяльність підлітка. Незадоволення цього почуття призводять до появи смислового бар`єру між дорослим і підлітком, а за певних умов і до «афекту неадекватності».

3.                 Зміни в характері взаємовідносин з ровесниками як представниками своєї, так і протилежної статі, що обумовлено, по-перше, активним формуванням потреби спілкування з ровесниками. Ця потреба загострює прагнення до самоствердження, що за певних несприятливих умов може проявитися в різних спотворених формах асоціальної поведінки. По-друге, на взаємовідносини впливає статеве дозрівання, яке відбувається в підлітковому віці, що викликає досить серйозні проблеми у сфері взаємостосунків різних статей. Це також може бути поштовхом до асоціальної поведінки у сфері сексуального життя.

Після роз’яснювальної бесіди важливо розглянути методи релаксації, які підліток може застосовувати під час нападів агресії. Це можуть бути такі вправи, як:

-                    «Слухаємо себе»;

-                    «Сипучий пісок»;

-                    «Глибоке дихання»;

-                    «Розбита склянка»;

-                    «Сонечко та хмарка»;

-                    «Відкритий конфлікт»;

-                    «Заборонений плід».

   Одне з важливих завдань психолога – виявити та залучити до співпраці ту категорію дітей, чия поведінка викликає тривогу, а надто тих, хто вже потрапив у поле зору правоохоронних органів. Відомо, що такі діти важко йдуть на контакт, до психолога заходять рідко. Тому з кожним «важким» підлітком повинна вестися кропітка індивідуальна робота, з урахуванням його вікових та індивідуальних психологічних особливостей. Слід шукати особливий підхід до такого учня, вивчати його нахили, здібності з тим, щоб по можливості зрозуміти таку дитину як особистість і знайти шляхи впливу на коло її інтересів, спосіб життя, спрямувати її у позитивне русло.    Дуже важливо зрозуміти позитивні, творчі якості таких дітей, дати їм можливість проявитися у більш неформальному середовищі.

   Діти і підлітки з «групи ризику» більше, ніж інші, потребують систематичних, індивідуальних занять з психологом. Отримані при цьому результати повинні служити не лише матеріалом для інформування класного керівника, батьків цих дітей, але перш за все – відправною точкою для подальшої роботи шкільного психолога з ними.

   Опорним матеріалом у просвітницькій роботі з учнями може стати вже перевірена часом та практикою просвітницька програма “Рівний - рівному”, а саме модуль “Знаємо та реалізуємо свої права”.

 Також доцільною буде робота психолога з педагогічним колективом. Часто в спілкуванні педагога з девіантним учнем можна спостерігати прискіплеве ставлення. У такому разі ефективним буде застосування групових форм роботи (тренінги, групи професійного спілкування для вчителів). Для надання професійної психологічної допомоги фахівцю необхідне вміння правильно класифікувати проблему та визначити коло осіб, зацікавлених у її вирішенні. У такому випадку дорослий проектує на дитину свою проблему, тим самим дистанціюється від неї. Практика доводить, що існує прямий зв`язок між рисами, які викликають у вихователів різке неприйняття, і особистісними проблемами самих дорослих вихователів.

   Тому, якщо вплив такого дорослого на дитину є визначальним (батьки, значимі дорослі), вказані риси з часом можуть закріплюватися в поведінці на рівні виконання ролі (вдома я – брехун, бо дорослі мені не вірять, грубіян – бо не можу мовчки слухати несправедливу критику) чи на більш глибокому рівні – самоусвідомлення, самоототожнення з описуваною якістю (я – безвідповідальний, я – тягар для батьків, я – нездібний ). Проте негативні дії дитини дезактуалізуються, як тільки дорослі перестають провокувати їх власними діями.

   У випадку описаного перенесення, психологічна причина девіантної поведінки дитини – провокативна поведінка дорослого. Ефективною  психологічною допомогою в такому разі є групова розвивально – корекційна робота з дорослими. Особливо з учителями, оскільки вони, як правило, охоче виявляють готовність до вирішення проблеми, на відміну від батьків, які часто воліють перекласти проблему на школу. Суть такої допомоги полягає у розвитку соціально - перцептивної здатності педагогів, їх вміння продуктивно спілкуватись, формування у педагогів готовності до діалогічної взаємодії з учнями. Важливо допомогти дорослим усвідомити провокативність власної поведінки, відповідальність за результати свого впливу на дитину, викликати бажання змінити ситуацію, навчити новим способам поведінки. Тобто психологічна допомога концентрується на особистості дорослого, а щодо дитини, то її поведінка змінюється як реакція на стимул, що йде від вихователя, і у ставленні до дитини допомагає навіювання, емоційне зараження, ситуативне підбадьорення та створення ситуації успіху в спілкуванні на рівних.

2. Орієнтовна тематика місячника правових знань:

Тижні	Назва заходу	Хто виконує
1. Ти і закон	1. Бесіди: - «Основний закон нашої держави»; - «Права та обов`язки учнівської молоді»; - «Що таке правопорушення, їх види»; - «Особливості відповідальності неповнолітніх»; - «Злочин та види кримінального покарання». 2. Зустріч з працівниками ДАІ. 3. Ділова гра для молодших школярів «У гостях у світлофора». 4. Батьківські збори з участю працівників міліції «Відповідальність батьків за виховання дітей».	Практичний психолог, соціальний педагог, вчитель правознавства, працівники правоохоронних органів, представники батьківського комітету.
2.Тиждень виставок, конкурсів	5. Виставка правової літератури в шкільній бібліотеці. 6. Конкурс малюнків на правову тематику.	Практичні психологи, соціальні педагоги, шкільні бібліотекарі, учителі образотворчого мистецтва.
3.Тиждень безпечного Інтернету	7.  Бесіда на тему «Інтернет - не лише джерело можливостей, але й осередок загроз». 8.  Консультації для батьків на тему «Засоби батьківського контролю під час використання дітьми можливостей Інтернету».  9. Розповсюдження листівок «Рекомендації Інтернет - експертів батькам».	Практичні психологи, соціальні педагоги, учителі інформатики.
4.Підсумковий тиждень	1. Підбиття підсумків знань учнів з правової обізнаності через інтелектуально-правові ігри «Кращий правознавець», «Правовий ринг».	Практичний психолог, соціальний педагог, учитель правознавства.

3. Орієнтовна тематика з профілактики правопорушень:

Мета етапу	Основні напрямки в роботі	Методи роботи
1 етап Мета: вивчення причин, що сприяють скоєнню правопорушень. Складання соціально-психологічного портрета учня, що перебував на внутрішкільному обліку чи в ПНД.	Первинна діагностика. Визначити : 1)      “зони” дитячого неблагополуччя; 2)       2) виявити індекс благополуччя; 3)      3) вивчити особистість підлітка, його мотивацію.	Методи вивчення особистості – комплекс методик, пов`язаних з вивченням особистості підлітка.
2 етап Мета: зміна небажаного стереотипу поведінки підлітка, розвиток позитивної мотивації і якостей особистості підлітка.	1.Розвиток позитивних взаємовідносин з підлітком (особистих і ділових). 2.Побудова емоційно-значущих видів діяльності підлітка. 3.Надання конкретної допомоги у реалізації соціальних потреб підлітка. 4.Залучення підлітка до участі в різних формах колективної творчої діяльності. 5.Створення ситуації успіху в навчальній діяльності.	Методи корекції: -         метод “педагогічного вибуху”, -         метод заохочення; -         метод переконання; -         методика організації колективної творчої діяльності; -         індивідуальна консультація; -         створення ситуації успіху в соціально значимій діяльності.
3 етап Мета: формування законослухняної поведінки підлітка.	1.Формування довірливих відносин з підлітком. 2.Досягнення стійких позитивних результатів у навчанні та інших видах діяльності. 3.Постійна участь у соціально значущих видах діяльності.	Тренінги соціальних навичок і модифікації поведінки. Індивідуальна психологічна, педагогічна підтримка.