Методичні рекомендації щодо
правової обізнаності учнів для практичних психологів, соціальних педагогів,
учителів
1. Загальні положення
Одним із аспектів усебічного розвитку
особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову
людину гармонійно розвиненою, коли вона, маючи широкі знання, добре працюючи або
навчаючись, порушує закони, права. Здатність людини розуміти права співжиття і
вимоги законів є результатом спілкування з іншими людьми, участі в різних видах
діяльності.
Несприятливе
побутове оточення, важке матеріальне становище сімей і погіршення на цьому
грунті сімейних стосунків, недоліки в організації шкільного виховання і
скорочення позашкільних закладів – все це призводить до збільшення числа дітей
і підлітків, поведінка яких виходить за межі моральних і правових норм. Швидко
збільшується кількість підлітків, які не вчаться і не працюють. Зростає дитяча
злочинність.
Рівень
правової культури та знань дітей про свої права й обов’язки досить низький. Майже кожна шоста дитина
взагалі не знає законів, які її захищають. Дітям бракує елементарної обізнаності
у сфері своїх прав, обов’язків та відповідальності з багатьох життєвих
ситуацій.
Сенс правової обізнаності учнів полягає в необхідності розвивати в них
почуття гідності, своєї значимості для суспільства, усвідомлення своїх прав,
обов’язків, відповідальності за свої дії; стимулювати у дітей бажання
реалізувати свої права.
Тому психолог повинен чітко розуміти
мету правового виховання учнів, яка полягає в формуванні правової культури
громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх
прав і обов’язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції
України; з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття; готовності
дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та
інтереси народу; активної участі в управлінні державними справами, рішучої
боротьби з порушниками законів.
Завдання, які стоять перед психологом:
- найперше завдання - озброїти учнів знаннями законів, підвищення їх
юридичної обізнаності, систематичне інформування їх про актуальні питання
права. Правові знання є тим підґрунтям, на якому формується правова свідомість.
Вони допомагають учням співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не
лише із загальновідомими моральними нормами, а й з вимогами законів, коригувати
свою поведінку, змінювати її у правильному напрямі;
- друге завдання – формування в учнів правової свідомості як сукупності
правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення
особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій
ситуації.
У процесі правового виховання дуже важливо виховувати в учнів вищі правові
почуття, які б регулювали їх поведінку (відповідальність, справедливість та
інше), інакше головним регулятором її стануть емоції (гнів, страх тощо), які
спричиняють ситуативну поведінку.
- третє завдання – формування в учнів поваги до держави і права, розуміння
необхідності дотримання вимог законів.
Ознайомлюючись з питаннями кримінального права, учні повинні чітко уявляти,
що таке злочин, відповідальність за підготовку і замір злочину, співучасть у
злочині, вік кримінальної відповідальності, кримінальне покарання, відбування
покарання в місцях позбавлення волі, і усвідомити, що кожен злочин не
залишається безкарним.
Розкриваючи зміст правового виховання, важливо ознайомити школярів з
Конвенцією про права дитини. Згідно з
нею, дитиною вважається кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.
Обираючи методи і форми виховної роботи, важливо також урахувати, чи
популярні вони серед школярів, чи зацікавлюють їх, чи викликають у них
задоволення.
Особливу увагу з даної тематики потрібно приділяти
підліткам, оскільки найбільше правопорушень скоюються саме в цьому віці.
Недарма підлітковий вік у психолого-педагогічній літературі називається
«важким», «критичним», «перехідним», а в юридичній навіть «криміногенним». Цим
певною мірою підкреслюється особливість підліткового віку. Саме в цьому віці в
переломні моменти дитина найчастіше скоює протиправні дії.
Робота психолога в даному напрямі не повинна
обмежуватися лише діагностуванням або ж індивідуальними бесідами. Перш за все
психолог - людина, яка
повинна викликати довіру в учнів, учні не повинні боятися засудження з боку
психолога. Тому для кращого розуміння свого віку і всіх особливостей, повязаних з ним, у ході роз’яснювальної бесіди
психолог мусить перелічити всі ті фактори, які впливають на поведінку
підлітків, а саме:
1.
Прискорення і нерівномірний розвиток організму підлітка у
період статевого дозрівання; нерівномірність розвитку серцево-судинної і клітково-мязової
систем; ускладнене фізичне і психологічне самопочуття підлітка; «гормональна
буря», яка викликана підвищеною активністю ендокринної системи в період
статевого дозрівання і проявляється у посиленні збудливості, емоційній
нестійкості, неадекватних емоційних реакціях, непередбачених настроях.
2.
Зміни в характері взаємовідносин з
дорослими відображаються у підвищеній конфліктності, що у свою чергу
пояснюється новоутвореннями підліткового віку: «почуття дорослості»,
вивільнення від впливу дорослих, яке породжує «конфлікт моралей», коли мораль
підлеглої дитини поступається місцем «моралі рівноправності» підлітка; розвиток
до рівня потреб самооцінки, яка починає визначати поведінку і діяльність
підлітка. Незадоволення цього почуття призводять до появи смислового бар`єру
між дорослим і підлітком, а за певних умов і до «афекту неадекватності».
3.
Зміни в характері
взаємовідносин з ровесниками як представниками своєї, так і протилежної статі,
що обумовлено, по-перше, активним формуванням потреби спілкування з
ровесниками. Ця потреба загострює прагнення до самоствердження, що за певних
несприятливих умов може проявитися в різних спотворених формах асоціальної
поведінки. По-друге, на взаємовідносини впливає статеве дозрівання, яке
відбувається в підлітковому віці, що викликає досить серйозні проблеми у сфері
взаємостосунків різних статей. Це також може бути поштовхом до асоціальної
поведінки у сфері сексуального життя.
Після
роз’яснювальної бесіди важливо розглянути методи релаксації, які підліток може
застосовувати під час нападів агресії. Це можуть бути такі вправи, як:
-
«Слухаємо себе»;
-
«Сипучий пісок»;
-
«Глибоке дихання»;
-
«Розбита склянка»;
-
«Сонечко та хмарка»;
-
«Відкритий конфлікт»;
-
«Заборонений плід».
Одне з важливих завдань психолога – виявити
та залучити до співпраці ту категорію дітей, чия поведінка викликає тривогу, а
надто тих, хто вже потрапив у поле зору правоохоронних органів. Відомо, що такі
діти важко йдуть на контакт, до психолога заходять рідко. Тому з кожним
«важким» підлітком повинна вестися кропітка індивідуальна робота, з урахуванням
його вікових та індивідуальних психологічних особливостей. Слід шукати
особливий підхід до такого учня, вивчати його нахили, здібності з тим, щоб по
можливості зрозуміти таку дитину як особистість і знайти шляхи впливу на коло
її інтересів, спосіб життя, спрямувати її у позитивне русло. Дуже важливо зрозуміти позитивні, творчі
якості таких дітей, дати їм можливість проявитися у більш неформальному
середовищі.
Діти і підлітки з «групи ризику» більше, ніж
інші, потребують систематичних, індивідуальних занять з психологом. Отримані
при цьому результати повинні служити не лише матеріалом для інформування
класного керівника, батьків цих дітей, але перш за все – відправною точкою для
подальшої роботи шкільного психолога з ними.
Опорним матеріалом у просвітницькій роботі з
учнями може стати вже перевірена часом та практикою просвітницька програма
“Рівний - рівному”, а саме модуль “Знаємо та реалізуємо свої права”.
Також доцільною
буде робота психолога з педагогічним колективом. Часто в спілкуванні педагога з
девіантним учнем можна спостерігати прискіплеве ставлення. У такому разі
ефективним буде застосування групових форм роботи (тренінги, групи професійного
спілкування для вчителів). Для надання професійної психологічної допомоги
фахівцю необхідне вміння правильно класифікувати проблему та визначити коло
осіб, зацікавлених у її вирішенні. У такому випадку дорослий проектує на дитину
свою проблему, тим самим дистанціюється від неї. Практика доводить, що існує
прямий зв`язок між рисами, які викликають у
вихователів різке неприйняття, і особистісними проблемами самих дорослих
вихователів.
Тому, якщо вплив такого дорослого на дитину
є визначальним (батьки, значимі дорослі), вказані риси з часом можуть
закріплюватися в поведінці на рівні виконання ролі (вдома я – брехун, бо
дорослі мені не вірять, грубіян – бо не можу мовчки слухати несправедливу
критику) чи на більш глибокому рівні – самоусвідомлення, самоототожнення з описуваною
якістю (я – безвідповідальний, я – тягар для батьків, я – нездібний ). Проте
негативні дії дитини дезактуалізуються, як тільки дорослі перестають
провокувати їх власними діями.
У випадку описаного перенесення,
психологічна причина девіантної поведінки дитини – провокативна поведінка
дорослого. Ефективною психологічною
допомогою в такому разі є групова розвивально – корекційна робота з дорослими.
Особливо з учителями, оскільки вони, як правило, охоче виявляють готовність до
вирішення проблеми, на відміну від батьків, які часто воліють перекласти
проблему на школу. Суть такої допомоги полягає у розвитку соціально -
перцептивної здатності педагогів, їх вміння продуктивно спілкуватись,
формування у педагогів готовності до діалогічної взаємодії з учнями. Важливо
допомогти дорослим усвідомити провокативність власної поведінки,
відповідальність за результати свого впливу на дитину, викликати бажання
змінити ситуацію, навчити новим способам поведінки. Тобто психологічна допомога
концентрується на особистості дорослого, а щодо дитини, то її поведінка
змінюється як реакція на стимул, що йде від вихователя, і у ставленні до дитини
допомагає навіювання, емоційне зараження, ситуативне підбадьорення та створення
ситуації успіху в спілкуванні на рівних.
2. Орієнтовна
тематика місячника правових знань:
|
Тижні
|
Назва заходу
|
Хто виконує
|
|
1. Ти і закон
|
1. Бесіди:
- «Основний закон
нашої держави»;
- «Права та обов`язки учнівської молоді»;
- «Що таке
правопорушення, їх види»;
- «Особливості
відповідальності неповнолітніх»;
- «Злочин та види
кримінального покарання».
2. Зустріч з
працівниками ДАІ.
3. Ділова гра для
молодших школярів «У гостях у світлофора».
4. Батьківські збори з участю працівників міліції «Відповідальність
батьків за виховання дітей».
|
Практичний
психолог, соціальний педагог, вчитель правознавства,
працівники
правоохоронних органів, представники батьківського комітету.
|
|
2.Тиждень виставок, конкурсів
|
5. Виставка правової літератури в шкільній бібліотеці.
6. Конкурс малюнків на правову тематику.
|
Практичні
психологи, соціальні педагоги, шкільні бібліотекарі, учителі
образотворчого
мистецтва.
|
|
3.Тиждень безпечного Інтернету
|
7. Бесіда на тему «Інтернет - не лише джерело можливостей, але й осередок загроз».
8. Консультації для батьків на тему «Засоби батьківського
контролю під час використання дітьми можливостей Інтернету».
9. Розповсюдження листівок «Рекомендації Інтернет - експертів батькам».
|
Практичні психологи,
соціальні педагоги, учителі
інформатики.
|
|
4.Підсумковий тиждень
|
1. Підбиття підсумків знань учнів з правової обізнаності
через інтелектуально-правові ігри «Кращий правознавець», «Правовий ринг».
|
Практичний
психолог, соціальний педагог, учитель
правознавства.
|
3. Орієнтовна тематика з профілактики
правопорушень:
Мета етапу
|
Основні напрямки в
роботі
|
Методи роботи
|
1 етап
Мета: вивчення причин, що сприяють скоєнню
правопорушень. Складання соціально-психологічного портрета учня, що перебував
на внутрішкільному обліку чи в ПНД.
|
Первинна діагностика.
Визначити :
1)
“зони”
дитячого неблагополуччя;
2)
2) виявити індекс благополуччя;
3)
3)
вивчити особистість підлітка, його мотивацію.
|
Методи вивчення особистості –
комплекс методик, пов`язаних
з вивченням особистості підлітка.
|
2 етап
Мета: зміна небажаного стереотипу поведінки
підлітка, розвиток позитивної мотивації і якостей особистості підлітка.
|
1.Розвиток позитивних
взаємовідносин з підлітком (особистих і ділових).
2.Побудова емоційно-значущих
видів діяльності підлітка.
3.Надання конкретної допомоги у
реалізації соціальних потреб підлітка.
4.Залучення підлітка до участі
в різних формах колективної творчої діяльності.
5.Створення ситуації успіху в
навчальній діяльності.
|
Методи корекції:
-
метод
“педагогічного вибуху”,
-
метод
заохочення;
-
метод
переконання;
-
методика
організації колективної творчої діяльності;
-
індивідуальна
консультація;
-
створення
ситуації успіху в соціально значимій діяльності.
|
3 етап
Мета: формування законослухняної поведінки
підлітка.
|
1.Формування
довірливих відносин з підлітком.
2.Досягнення
стійких позитивних результатів у навчанні та інших видах діяльності.
3.Постійна
участь у соціально значущих видах діяльності.
|
Тренінги
соціальних навичок і модифікації поведінки.
Індивідуальна
психологічна, педагогічна підтримка.
|
